обожнюваний
ОБО́ЖНЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обо́жнювати;
// У знач. прикм.
Він позирає на портрет обожнюваного монарха.., що висить у нього над столом (Полт., Повість.., 1960, 543).
Словник української мови (СУМ-11)ОБО́ЖНЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обо́жнювати;
// У знач. прикм.
Він позирає на портрет обожнюваного монарха.., що висить у нього над столом (Полт., Повість.., 1960, 543).
Словник української мови (СУМ-11)