обожнюваний
ОБО́ЖНЮВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обо́жнювати.
“... Кант, Шопенгавер, Маркс, Руссо...” Чорт! – Максим зробив зусилля, щоб відсунути геть усі ті імена, колись чуті, читані, обожнювані, що жили колись у ньому по черзі в ореолі великої слави (І. Багряний);
// у знач. прикм.
Він позирає на портрет обожнюваного монарха.., що висить у нього над столом (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)