обожнювання
ОБО́ЖНЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. обо́жнювати.
Велику роль у сарматів відігравало і обожнювання сил природи (з наук. літ.);
Він [Т. Шевченко] з іронією говорить про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (з наук. літ.);
Ще зовсім безвусим .. юнаком він призвичаїв себе на Низу до цнотливого обожнювання жінок (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)