обораний
ОБО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обора́ти.
Онисько Артемович вибрався й собі на могилу, вже оборану з усіх боків (Гончар, І, 1954, 484);
Поля оборані, ніде ні осоту, ні свиріпи (Рудь, Гомін.., 1959, 59).
Словник української мови (СУМ-11)