обрамлений
ОБРА́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обра́мити.
Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Гончар, Маша.., 1959, 34);
Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Бурл., М. Гонта, 1959, 43);
З тої хвилини батько ожив у цій простій селянській хаті, вийшов з портрета, обрамленого вишиваним рушником (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 27).
Словник української мови (СУМ-11)