обрамований
ОБРАМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обрамува́ти.
Білий лоб з високими бровами й тепер гордо піднімався вгору, обрамований золотими квітами та рожами (Н.-Лев., II, 1956, 72);
Середник на чільній дошці.. оправи має овальну форму і обрамований дубовим вікном (Укр. золотарство.., 1970, 108).
Словник української мови (СУМ-11)