обридати

ОБРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРИ́ДНУТИ, ну, неш, док. Ставати неприємним, нудним від одноманітності, повторення і т. ін.; набридати.

Марусі ставало нудно.. І навіть гори, теплими синіми хвилями купані, обридали (Хотк., II, 1966, 58);

Виє вітер, довго виє, навіть слухать обрида (Сим., Земне тяжіння, 1964, 71);

Всякому обридне два місяці з хворою возитися (Л. Янов., І, 1959, 55);

// Ставати противним, осоружним.

Вона обридла йому гірше печеної редьки (Н.-Лев., IV, 1956, 229);

Різниця в поглядах та в смаках довела, врешті, до того, що вони обридли одно одному і мусили розійтись (Коцюб., II, 1955, 135);

[Анна:] Обрид він [чоловік] мені. Лучче б був гнив собі у криміналі (Фр., IX, 1952, 130);

// безос.

Очам видно, та ногам обридло (Укр.. присл.., 1955, 199);

Плив-плив [Еней], що аж обридло, І море так йому огидло, Що бісом на його дививсь (Котл., І, 1952, 70).

Значення в інших словниках

1. обридати — обрида́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обридати — НАБРИДАТИ, ДОКУЧАТИ, с. осоружитися, ок. осоружіти, з. остивати; док. ОБРИДНУТИ, огиднути, огидіти, осточортіти, ОСТОБІСІТИ, сидіти в печінках.  Словник синонімів Караванського
3. обридати — див. набридати  Словник синонімів Вусика
4. обридати — -аю, -аєш, недок., обриднути, -ну, -неш, док. Ставати неприємним, нудним від одноманітності, повторення і т. ін.; набридати. || Ставати противним, осоружним. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обридати — ОБРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРИ́ДНУТИ, ну, неш, док. Ставати неприємним, нудним від одноманітності, повторення і т. ін.; набридати. Марусі ставало нудно .. І навіть гори, теплими синіми хвилями купані, обридали (Г.  Словник української мови у 20 томах
6. обридати — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
7. обридати — Обрида́ти, -да́ю, -да́єш; обри́днути, -ну, -неш кому  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. обридати — Обрида́ти, -да́ю, -єш сов. в. обриднути, -ну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. Годі обридати, бо все однако не віддам. Полт. Тепер уже не обридатимуть мені, щоб прийшов. Стор. МПр. 134.  Словник української мови Грінченка