обридження
ОБРИ́ДЖЕННЯ, я, с., розм. Те саме, що обри́да.
З жахом і обридженням він кинув огидливу страву геть від себе (Фр., IV, 1950, 175);
Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї, такою мізерною видається вона мені (Коцюб., III, 1956, 282);
В її зовнішності можна було відчути якусь байдужість, навіть обридження до всього (Гур., Друзі.., 1959, 116).
Словник української мови (СУМ-11)