обридження
ОБРИ́ДЖЕННЯ, я, с., розм.
Те саме, що обри́да.
З жахом і обридженням він кинув огидливу страву геть від себе (І. Франко);
Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї, такою мізерною видається вона мені (М. Коцюбинський);
В її зовнішності можна було відчути якусь байдужість, навіть обридження до всього (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)