оброчник
ОБРО́ЧНИК, а, ч., іст. Кріпак, який замість панщини сплачує оброк.
Селяниоброчники.. хотіли звільнитися від сплати поміщикові оброку (Нова іст., 1956, 86).
Словник української мови (СУМ-11)ОБРО́ЧНИК, а, ч., іст. Кріпак, який замість панщини сплачує оброк.
Селяниоброчники.. хотіли звільнитися від сплати поміщикові оброку (Нова іст., 1956, 86).
Словник української мови (СУМ-11)