Словник української мови в 11 томах

обручка

ОБРУ́ЧКА, и, ж.

1. Кільце з металу, рідше з дерева, з кістки і т. ін., яке носять на пальці як символ шлюбу або як прикрасу; перстень, каблучка.

— Микола, Микола, дай мені обручку, А на тобі срібний перстень на білу ручку (Чуб., V, 1874, 678);

Купці приносили їй коштовні мережива, обручки найтоншої роботи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 257);

Шлюб скріплено, на пальці [молодих] надіті обручки як символ вірності на все життя (Наука.., 9, 1964, 51);

*Образно. Для середини минулого [ХІХ] століття поезія Шевченка — золота обручка, якою були обручені в одну сім’ю народи Росії, що боролися проти національного гніту, проти соціального рабства (Літ. Укр., 30.V 1964, 2).

2. рідко. Те саме, що брасле́т.

Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: .. старосвітські великі обручки на руках, внизу і вище ліктя (Л. Укр., III, 1952, 177);

*Образно. Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками (Фр., III, 1950, 233).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. обручка — обру́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири обру́чки  Орфографічний словник української мови
  2. обручка — Перстень, каблучка; Р. браслет.  Словник синонімів Караванського
  3. обручка — -и, ж. 1》 Кільце з металу, рідше з дерева, з кістки і т. ін., що його носять на пальці як символ шлюбу або як прикрасу; перстень, каблучка. 2》 рідко. Те саме, що браслет.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обручка — ОБРУ́ЧКА, и, ж. 1. Кільце з металу, рідше з дерева, з кістки і т. ін., яке носять на пальці як символ шлюбу або як прикрасу; перстень, каблучка. – Микола, Микола, дай мені обручку, А на тобі срібний перстень на білу ручку (П.  Словник української мови у 20 томах
  5. обручка — БРАСЛЕ́Т (прикраса на зап'ясті руки), БРАСЛЕ́ТКА розм. рідше, ЗАП'Я́СТЯ рідше, ОБРУ́ЧКА рідко, НАРУ́ЧЧЯ заст., БРАНЗОЛЕ́ТА діал., БРАНЗОЛЕ́ТКА діал. Євфросина надіває перед дзеркалом сережки й браслет (І.  Словник синонімів української мови
  6. обручка — Обру́чка, -чки, -чці; -ру́чки́, -ру́чо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обручка — Обру́чка, -ки ж. 1) Кольцо. Грин. І. 109. Дівчино-рибчино, куплю, серце, обручку, подай, подай крізь кватирочку ручку. Мет. 7. 2) Браслетъ. Сквир. у.  Словник української мови Грінченка