обрікатися
ОБРІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБРЕКТИ́СЯ, ечу́ся, ече́шся; мин. ч. обрі́кся, обрекла́ся, ло́ся; док., заст. Брати на себе якесь моральне зобов’язання з релігійних мотивів.
Вона не тільки молитиметься, вона обречеться, піде до Лаври, вона дасть зарік не їсти до самої домовини скоромного (Л. Янов., І, 1959, 404).
Словник української мови (СУМ-11)