обслуга
ОБСЛУ́ГА, и, ж.
1. Група людей, що обслуговує певний об’єкт.
Люди з обслуги парку підмітають алеї після нічного гуляння, поливають квітники (Головко, І, 1957, 473).
2. військ. Група бійців, що обслуговує гармату, міномет, кулемет і т. ін.
Сьогодні честь пристрілювати ціль випала обслузі Дениса Блаженка (Гончар, III, 1959, 391);
В міському парку.. — зенітний кулемет. Обслуга розташувалась в холодку (Тют., Вир, 1964, 306).
3. рідко. Те саме, що обслуго́вування.
Словник української мови (СУМ-11)