обтяжливий
ОБТЯ́ЖЛИВИЙ, а, е.
1. Який є тягарем для кого-небудь, заважає кому-небудь; важкий.
Як минала [Ліда] неглибокий.. вибалок, все ж зняла з плечей обтяжливий клунок і трохи поблукала між квітами (М. Ол., Чуєш.., 1959, 35);
Хатня робота не здавалася їй обтяжливою (Руд., Остання шабля, 1959, 128).
2. Який завдає багато клопоту, переживань, незручностей і т. ін.
Розкриття породи і вирізування дрібних і великих блоків утворює значні і обтяжливі для виробництва відходи вапняку (Компл. використ. вапняків.., 1957, 3);
Втекти на мить від цієї обтяжливої любові, лишитися самому, віч-на-віч з природою, сонцем, ланами (Полт., Повість.., 1960, 332);
// перен. Тяжкий, неприємний, нестерпний.
Хлоп’я, вважаючи цю обтяжливу бесіду вичерпаною, дременуло (Гончар, Тронка, 1963, 59).
Словник української мови (СУМ-11)