обхід
ОБХІ́Д, хо́ду, ч.
1. Дія за знач. обхо́дити 1-4.
Потім був обхід доокола церкви (Хотк., II, 1966, 68);
Взяти рів тепер було — "раз плюнути". А от Корнюху згребти, — ще хто зна.. Отож на цей випадок Артем і придумав ще один спосіб: обхід (Головко, II, 1957, 245);
Почалася.. справжня велика війна. З частими змінами рубежів оборони, обходами, контратаками, оточеннями (Коз., Гарячі руки, 1960, 142);
Вінчався звичайний ранковий обхід голови колгоспу (Жур., Звич. турботи, 1960, 102);
О восьмій починається в Олександрівській лікарні обхід, а на обхід Гервазій Оникійович Драгомирецький ще не запізнився ні разу за своє життя (Смолич, Мир.., 1958, 23).
В обхі́д:
а) обходячи, обминаючи що-небудь стороною.
Марійці довелося піти іншою вулицею, в обхід (Донч., V, 1957, 554);
Стежка забирала праворуч в обхід глибоких, іще свіжих воронок (Підс., Віч-на-віч, 1962, 109);
б) (військ.) оточуючи з флангів.
Бійці залягли. Двоє автоматників побігли в обхід противника (Довж., І, 1958, 369);
Роби́ти обхі́д — послідовно відвідувати певних людей або місця.
В буденний день лікарка ніколи не була вільною: то приймала хворих, то робила обхід по хатах (Чорн., Потік.., 1956, 193).
2. Місце, яким можна обійти що-небудь; кружний шлях.
Поки орда шукала обхід чи пробиралася через вали, наші воїни закріплювалися на нових позиціях (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 25).
Словник української мови (СУМ-11)