обчовганий

ОБЧО́ВГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обчо́вгати.

Протоптана стежка, перетнута вузлуватим обчовганим корінням, провадила до церкви нагору (Перв., Материн.. хліб, 1960, 111);

Кирило з Максимом сиділи в кутку вогкої, з обчовганими стінами комірчини, куди їх вштовхнув міліціонер (Речм., Весн. грози, 1961, 256).

Значення в інших словниках

1. обчовганий — обчо́вганий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обчовганий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обчовгати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обчовганий — ОБЧО́ВГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обчо́вгати. Пан Жаб вийняв з кишені немилосердно обчовганого черевика з роззявленою пелькою (Ю. Винничук); // у знач. прикм. Протоптана стежка, перетнута вузлуватим обчовганим корінням, провадила до церкви нагору (Л.  Словник української мови у 20 томах