обілляний
ОБІЛЛЯ́НИЙ, ОБІЛЛЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обілля́ти.
З розпеченими обличчями, обілляні потом.., метушаться люди коло вогню (Коцюб., І, 1955, 121);
Переброджуючи глибокий сніг, обіллятий голубим місячним світлом.., Василь Келембет раптом заспівав (Ю. Янов., II, 1954, 106).
Словник української мови (СУМ-11)