ограбувати

ОГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що пограбува́ти.

[Олеся:] От дивись на мене, Марфушо, нічого я не вкрала, нікого я не ограбувала — правда? (Кроп., II, 1958, 270);

Вночі хтось ограбував льох під будинком, де, крім картоплі, було ще з пуд олії та пуда з півтора пшона (Кир., Вибр., 1960, 63);

Тили відстали, кухонь не було, і бійці харчувалися мізерним сухим пайком, якого не вистачало, бо дивізію явно ограбували за наказом штабу фронту: в них відібрали харчові лишки і передали сусідній третій армії (Тют., Вир, 1964, 485);

*Образно. — Ограбували ви свій квітник на букети, — сказала Балабушиха, попросивши гостей сісти (Н.-Лев., III, 1956, 237).

Значення в інших словниках

1. ограбувати — ограбува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ограбувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Те саме, що пограбувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ограбувати — ОГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, розм. Те саме, що пограбува́ти. [Олеся:] От дивись на мене, Марфушо, нічого я не вкрала, нікого я не ограбувала – правда? (М.  Словник української мови у 20 томах
4. ограбувати — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док.  Словник синонімів української мови
5. ограбувати — Ограбува́ти, -бу́ю, -бу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ограбувати — Ограбува́ти, -бу́ю, -єш гл. Ограбить.  Словник української мови Грінченка