одинчик

ОДИ́НЧИК, а, ч. Пестл. до одине́ць 1.

О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (Котл., І, 1952, 232);

— Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Покинь мені одинчика того (Крим., Вибр., 1965, 171).

Значення в інших словниках

1. одинчик — оди́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. одинчик — див. дитина; одинак  Словник синонімів Вусика
3. одинчик — -а, ч. Пестл. до одинець 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одинчик — ОДИ́НЧИК, а, ч. Пестл. до одине́ць 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (І. Котляревський); – Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Покинь мені одинчика того (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
5. одинчик — Одинчик, -ка, одинчичок, -чка м. ум. отъ одинець.  Словник української мови Грінченка