Великий тлумачний словник сучасної мови

одинчик

оди́нчик

-а, ч.

Пестл. до одинець 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. одинчик — оди́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. одинчик — див. дитина; одинак  Словник синонімів Вусика
  3. одинчик — ОДИ́НЧИК, а, ч. Пестл. до одине́ць 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (І. Котляревський); – Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Покинь мені одинчика того (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
  4. одинчик — ОДИ́НЧИК, а, ч. Пестл. до одине́ць 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (Котл., І, 1952, 232); — Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався.  Словник української мови в 11 томах
  5. одинчик — Одинчик, -ка, одинчичок, -чка м. ум. отъ одинець.  Словник української мови Грінченка