Значення в інших словниках
-
одинчик —
оди́нчик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
одинчик —
-а, ч. Пестл. до одинець 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
одинчик —
ОДИ́НЧИК, а, ч. Пестл. до одине́ць 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (І. Котляревський); – Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Покинь мені одинчика того (А. Кримський).
Словник української мови у 20 томах
-
одинчик —
ОДИ́НЧИК, а, ч. Пестл. до одине́ць 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (Котл., І, 1952, 232); — Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався.
Словник української мови в 11 томах
-
одинчик —
Одинчик, -ка, одинчичок, -чка м. ум. отъ одинець.
Словник української мови Грінченка