однако

ОДНА́КО, присл., діал. Однаково.

Але громада її однако поважає: Того ні сном не зна, другого не читає! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 65);

Тут пана немає. Усі ми однако на волі жили! Усі ми однако за волю лягли, Усі ми і встанем, та бог його знає, Коли-то те буде (Шевч., II, 1963, 256);

// у знач. присудк. сл.

Травинка меншає між маком жадібних губ, що як огонь… Чи з’їсть чи викине, — однако для серця бідного мого (Сос., II, 1958, 108).

Значення в інших словниках

1. однако — одна́ко прислівник однаково незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. однако — присл., діал. Однаково. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. однако — Проте, прецінь, одначе, див. всеж, усетаки, єднак  Словник чужослів Павло Штепа
4. однако — ОДНА́КО, присл., діал. Однаково. Але громада їх [поетів] однако поважає: Того ні сном не зна, другого не читає! (П. Гулак-Артемовський); Усі ми однако на волі жили! Усі ми однако за волю лягли, Усі ми і встанем, та Бог його знає, Коли-то те буде (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. однако — ОДНА́КОВО присл., НА́РІ́ВНІ, НА́РІ́ВНО, НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм., ОДНА́КО діал., ЗАРІ́ВНО діал. Я знайшов мого Адаменка на фронті, він командував красивим полком, і в його полку не було однаково зодягнених бійців (Ю.  Словник синонімів української мови
6. однако — Однако нар. Одинаково, равно. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце. Ном. № 1690. все однако. Все равно.  Словник української мови Грінченка