однако

ОДНА́КОВО присл., НА́РІ́ВНІ, НА́РІ́ВНО, НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм., ОДНА́КО діал., ЗАРІ́ВНО діал. Я знайшов мого Адаменка на фронті, він командував красивим полком, і в його полку не було однаково зодягнених бійців (Ю. Яновський); Ліда була рада, що йде нарівні з іншими (О. Донченко); Про любов і розлуку нарівно Просить серце солдата в бою (А. Малишко); Над нетягою збиткуються свої пани незгірше від чужих (О. Добровольський); Орудує вилами (Настя) незгірш парубка (І. Цюпа); Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (прислів'я); — Його можна зарівно вивчити і на ремісника, і на імама, — подумав Регель... — Він ще дитина (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. однако — одна́ко прислівник однаково незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. однако — присл., діал. Однаково. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. однако — Проте, прецінь, одначе, див. всеж, усетаки, єднак  Словник чужослів Павло Штепа
4. однако — ОДНА́КО, присл., діал. Однаково. Але громада їх [поетів] однако поважає: Того ні сном не зна, другого не читає! (П. Гулак-Артемовський); Усі ми однако на волі жили! Усі ми однако за волю лягли, Усі ми і встанем, та Бог його знає, Коли-то те буде (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. однако — ОДНА́КО, присл., діал. Однаково. Але громада її однако поважає: Того ні сном не зна, другого не читає! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 65); Тут пана немає. Усі ми однако на волі жили!...  Словник української мови в 11 томах
6. однако — Однако нар. Одинаково, равно. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце. Ном. № 1690. все однако. Все равно.  Словник української мови Грінченка