одновухий

ОДНОВУ́ХИЙ, а, е. Який має одне вухо; з одним вухом.

— Маєш, Крук, щастя, що вже потрапив до мене, — сказав Юркові одновухий, мабуть, від шаблі якогось будьоннівця, начальник тюрми в мундирі легіонера Пілсудського (Козл., Ю. Крук, 1957, 418);

З молодих біля худоби був і лишився один Василь Курмаз. Так уже судилося йому. Цей одновухий відлюдько біля скотини шукав собі відраду (Вол., Місячне срібло, 1961, 195).

Значення в інших словниках

1. одновухий — однову́хий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. одновухий — -а, -е. Який має одне вухо; з одним вухом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одновухий — ОДНОВУ́ХИЙ, а, е. Який має одне вухо; з одним вухом. – Маєш, Крук, щастя, що вже потрапив до мене, – сказав Юркові одновухий, мабуть, від шаблі якогось будьоннівця, начальник тюрми в мундирі легіонера Пілсудського (П.  Словник української мови у 20 томах
4. одновухий — Однову́хий, -ха, -хе  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)