одноплеменець

ОДНОПЛЕМЕ́НЕЦЬ, ме́нця, ч., рідко. Те саме, що одноплемі́нник.

В розмовах з одноплеменцями став [Ференц] навіть величати себе "партизаном" (Гончар, III, 1959, 243).

Значення в інших словниках

1. одноплеменець — одноплеме́нець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. одноплеменець — див. родич  Словник синонімів Вусика
3. одноплеменець — -менця, ч., рідко. Те саме, що одноплемінник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одноплеменець — ОДНОПЛЕМЕ́НЕЦЬ, нця, ч., рідко. Те саме, що одноплемі́нник. В розмовах з одноплеменцями став [Ференц] навіть величати себе “партизаном” (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах