односельці
ОДНОСЕ́ЛЬЦІ, ів, мн. (одн. односе́лець, льця, ч.). Ті, які живуть або жили в одному селі з ким-небудь; мешканці того самого села.
Пополудні почали сходитись до тітки Марії дальші родичі з околичних сіл і односельці (Вільде, Сестри.., 1958, 7);
Тут у секреті біля мосту їх троє: Карнаух Маркіян, кулеметник ще з царської війни, Левко Цимбал, Яреськів односелець, і третій — Яресько (Гончар, II, 1959, 238).
Словник української мови (СУМ-11)