окляклий

ОКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до окля́кнути.

Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Мирний, III, 1954, 398).

Значення в інших словниках

1. окляклий — окля́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. окляклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до оклякнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окляклий — ОКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до окля́кнути. Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Панас Мирний); Сколінені мужі і ниці пахолки, німотні руки перед себе рвуть. І неба молять і дощу зовуть, окляклі круг багаття, ніби пакілля (В. Стус); // у знач. прикм. Окляклі руки.  Словник української мови у 20 томах