окляклий
ОКЛЯ́КЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до окля́кнути.
Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Панас Мирний);
Сколінені мужі і ниці пахолки, німотні руки перед себе рвуть. І неба молять і дощу зовуть, окляклі круг багаття, ніби пакілля (В. Стус);
// у знач. прикм.
Окляклі руки.
Словник української мови (СУМ-20)