оклякати
ОКЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКЛЯ́КНУТИ, ну, неш, док.
1. Втрачати рухомість, чутливість від холоду або перенапруження (про кінцівки); заклякати, дубіти.
Ноги оклякли.
2. перен. Ставати нерухомим (від подиву, страху і т. ін.); завмирати, ціпеніти.
3. діал. Ставати на коліна.
Зоставшись сама, Мася взяла польську книжку, оклякнула і почала вичитувати польські молитви (Свидн., Люборацькі, 1955, 87).
Словник української мови (СУМ-11)