около
О́КОЛО, а, с., діал.
1. Зовнішня поверхня будівлі.
Червонуваті небілені окола хатів [хат] ледве було видно за старими сливами та кислицями (Н.-Лев., II, 1956, 389);
— Щоб було гарно, — говорили чепільські муляри, будівельники, скромно гаптуючи цегельний орнамент на околі двоповерхової середньої школи (Ле, Мої листи, 1945, 37).
2. Навколишня місцевість; околиця.
— Міркую Я про Кочеранюка старого. Гуцул-богатир, на все около Найславніший з давніх літ керманич (Фр., XIII, 1954, 332);
Він [Янка Купала].. спокійно поглядає на В’язинку.. І ніби й нині чує все около, Склоняючи перед поетом чоло, Його прекрасно-горде: Я мужик (Рильський, III, 1961, 280).
Словник української мови (СУМ-11)