олівець
ОЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Тоненька паличка графіту або сухої фарби у дерев’яній оправі, якою пишуть, креслять, малюють.
Починалась палка суперечка.. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки (Коцюб., І, 1955, 324);
Нема вже чорнила. Беру олівець, щоб знову про бурі писати (Сос., І, 1957, 453);
Перед хлопчиком на парті Кольорові олівці (Мур., Широка дорога, 1950, 49).
Оліве́ць від мігре́ні — лікарський препарат від головного болю (мігрені), який має форму короткого олівця.
Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Л. Укр., III, 1952, 635).
Словник української мови (СУМ-11)