олівець
ОЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч.
1. Тоненька паличка графіту або сухої фарби у дерев'яній оправі, якою пишуть, креслять, малюють.
Починалась палка суперечка .. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки (М. Коцюбинський);
Нема вже чорнила. Беру олівець, щоб знову про бурі писати (В. Сосюра);
Перед хлопчиком на парті Кольорові олівці (І. Муратов).
2. Лікарський препарат, хімічна речовина у формі короткого олівця.
Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Леся Українка);
Олівець від тарганів.
(1) Хімі́чний оліве́ць – олівець з особливим графітом, який при змочуванні пише як чорнило.
Яким із виразом великого задоволення закреслив його прізвище. Навіть олівця був послинив – забув, що хімічний (А. Головко);
Від роси вона [записка] розмокла, і літери, написані хімічним олівцем, розповзлися в сині плями (П. Панч).
△ (2) Чорни́льний оліве́ць – олівець з особливим графітом, який при змочуванні пише як чорнило; хімічний олівець.
Словник української мови (СУМ-20)