1. Словник української мови у 20 томах

олівець

ОЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Тоненька паличка графіту або сухої фарби у дерев'яній оправі, якою пишуть, креслять, малюють.

Починалась палка суперечка .. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки (М. Коцюбинський);

Нема вже чорнила. Беру олівець, щоб знову про бурі писати (В. Сосюра);

Перед хлопчиком на парті Кольорові олівці (І. Муратов).

2. Лікарський препарат, хімічна речовина у формі короткого олівця.

Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Леся Українка);

Олівець від тарганів.

(1) Хімі́чний оліве́ць – олівець з особливим графітом, який при змочуванні пише як чорнило.

Яким із виразом великого задоволення закреслив його прізвище. Навіть олівця був послинив – забув, що хімічний (А. Головко);

Від роси вона [записка] розмокла, і літери, написані хімічним олівцем, розповзлися в сині плями (П. Панч).

△ (2) Чорни́льний оліве́ць – олівець з особливим графітом, який при змочуванні пише як чорнило; хімічний олівець.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. олівець — оліве́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. олівець — [ол'івец'] ол'іўц'а, ор. ол'іўцем, м. (на) ол'іўц'і, р. мн. ол'іўц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. олівець — -вця, ч. Тоненька паличка графіту або сухої фарби у дерев'яній оправі, якою пишуть, креслять, малюють. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. олівець — (-вця) ч.; жрм. Споруда телекомплексу на Сирці у Києві. Здається, населення столичного "олівця" — як називають кияни будинок телекомплексу — вже призвичаїлося до подібних пертурбацій <...> (День, 20.08.1999). Словник жарґонної лексики української мови
  5. олівець — ОЛІВЕ́ЦЬ (тоненька паличка графіту в дерев'яній оправі, якою пишуть), О́ЛИВО заст. Зробив олівцем якісь помітки на паперах (Григорій Тютюнник); Для себе, братики, спишу, Ще раз те оливо потрачу (Т. Шевченко). Словник синонімів української мови
  6. олівець — Оліве́ць, олівця́, -вце́ві, -вце́м, на -вці́, по -вцю́; -вці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. олівець — ОЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Тоненька паличка графіту або сухої фарби у дерев’яній оправі, якою пишуть, креслять, малюють. Починалась палка суперечка.. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки (Коцюб., І, 1955, 324); Нема вже чорнила. Словник української мови в 11 томах