омнібус
О́МНІБУС, а, ч. Старовинний багатомісний кінний екіпаж з платними місцями для пасажирів, який регулярно курсував за певним маршрутом.
Я взяв місце в поштовому дуже доброму омнібусі, і перед обідом омнібус помалу рушив у дорогу (Н.-Лев., II, 1956, 388);
Плентали й шкапи, тягнучи старовинні ридвани омнібусів (Ільч., Серце жде, 1939, 169).
Словник української мови (СУМ-11)