ондечки
О́НДЕЧКИ, част. вказ., присл., розм. Те саме, що о́нде.
— Оце наші Западинці, а ондечки біліє наша хата! — сказала Мелашка (Н.-Лев., II, 1956, 310);
Ондечки й мій улюблений пеньок серед галявини (Коп., Як вони.., 1948, 19);
[Гапка:] Ондечки, позавчора, Мокрина зустрілася зо мною біля ставу та як заголосить (Кроп., II, 1958, 142);
— Бо ондечки ходять чутки, що в румунську дивізію.. поналазили фашистські офіцери та й каламутять воду — за нашою спиною… (Гончар, III, 1959, 206).
Словник української мови (СУМ-11)