опальник
ОПА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто зазнав опали.
Чим нижче падав в очах [білогвардійських] військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця.. Зоря опальника швидко сходила над Цареградом (Гончар, II, 1959, 204).
Словник української мови (СУМ-11)