опальний

ОПА́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Який зазнав опали.

Прибуття Пушкіна на Україну року 1820 на службу при генералі Інзові було, по суті, приїздом опального поета на місце заслання (Рильський, III, 1955, 190).

Значення в інших словниках

1. опальний — опа́льний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. опальний — -а, -е, заст. Який зазнав опали.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опальний — ОПА́ЛЬНИЙ, а, е. Який зазнав опали. Прибуття Пушкіна на Україну року 1820 на службу при генералі Інзові було, по суті, приїздом опального поета на місце заслання (М. Рильський); Вона [співачка] вважалася опальною героїнею, яку тепер нова влада не хоче визнавати (М. Ю. Тарновський).  Словник української мови у 20 томах