опальний

ОПА́ЛЬНИЙ, а, е.

Який зазнав опали.

Прибуття Пушкіна на Україну року 1820 на службу при генералі Інзові було, по суті, приїздом опального поета на місце заслання (М. Рильський);

Вона [співачка] вважалася опальною героїнею, яку тепер нова влада не хоче визнавати (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. опальний — опа́льний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. опальний — -а, -е, заст. Який зазнав опали.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опальний — ОПА́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Який зазнав опали. Прибуття Пушкіна на Україну року 1820 на службу при генералі Інзові було, по суті, приїздом опального поета на місце заслання (Рильський, III, 1955, 190).  Словник української мови в 11 томах