опалубник

ОПА́ЛУБНИК, а, ч., буд.

Робітник, який зводить опалубку.

Керує він тут бригадою теслярів-опалубників, і, мабуть, саме це і зробило нашу бесіду щирою, товариською, адже на Дніпробуді я теж був теслярем-опалубником (Яків Баш).

Значення в інших словниках

1. опалубник — опа́лубник іменник чоловічого роду, істота робітник, що зводить опалубку  Орфографічний словник української мови
2. опалубник — -а, ч., буд. Робітник, який зводить опалубку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опалубник — ОПА́ЛУБНИК, а, ч., буд. Робітник, який зводить опалубку. Керує він тут бригадою теслярів-опалубників, і, мабуть, саме це і зробило нашу бесіду щирою, товариською, адже на Дніпробуді я теж був теслярем-опалубником (Баш, На берегах.., 1962, 47).  Словник української мови в 11 томах