опар

О́ПАР, у, ч., рідко і, ж., діал.

1. Легенький туман; випари.

З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (Н.-Лев., IV, 1956, 326);

Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Оп., Іду.., 1958, 382);

*У порівн. По лісу, неначе опар весняна, знімався придушений відгомін людей, коней, возів і зброї (Ле, Україна, 1940, 273).

2. Місце на болоті, що ніколи не замерзає.

3. Ополонка, перев. утворена течією.

Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (Гонч., Вибр., 1959, 255).

Значення в інших словниках

1. опар — о́пар іменник чоловічого роду випари; ополонка діал.  Орфографічний словник української мови
2. опар — -у, ч., рідко -і, ж., діал. 1》 Легенький туман; випари. 2》 Місце на болоті, що ніколи не замерзає. 3》 Ополонка, перев. утворена течією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опар — О́ПАР, у, ч., рідко і, ж., діал. 1. Туман, випари. З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (І.  Словник української мови у 20 томах
4. опар — ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник)...  Словник синонімів української мови
5. опар — О́пар, -ру, -рові; о́пари, -рів (ч. р.) і о́пар, -рі, -рі, -р’ю; о́парі, -рей (ж. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. опар — Опар, -ру м. 1) Испареніе. Рк. Левиц. 2) Ночной мотылекъ — phalaena. Вх. Уг. 256.  Словник української мови Грінченка