опар

О́ПАР, у, ч., рідко і, ж., діал.

1. Туман, випари.

З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (І. Нечуй-Левицький);

Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Юліан Опільський);

* У порівн. По лісу, неначе опар весняна, знімався придушений відгомін людей, коней, возів і зброї (Іван Ле).

2. Місце на болоті, що ніколи не замерзає.

3. Ополонка, перев. утворена виром.

Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. опар — о́пар іменник чоловічого роду випари; ополонка діал.  Орфографічний словник української мови
2. опар — -у, ч., рідко -і, ж., діал. 1》 Легенький туман; випари. 2》 Місце на болоті, що ніколи не замерзає. 3》 Ополонка, перев. утворена течією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опар — ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник)...  Словник синонімів української мови
4. опар — О́пар, -ру, -рові; о́пари, -рів (ч. р.) і о́пар, -рі, -рі, -р’ю; о́парі, -рей (ж. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. опар — О́ПАР, у, ч., рідко і, ж., діал. 1. Легенький туман; випари. З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. опар — Опар, -ру м. 1) Испареніе. Рк. Левиц. 2) Ночной мотылекъ — phalaena. Вх. Уг. 256.  Словник української мови Грінченка