опарений
ОПА́РЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до опа́рити.
Огонь загув, засичав.. Хата застогнала, неначе опечена й опарена товаряка (Н.-Лев., IV, 1956, 206);
Пила чай — пашів опарений язик (Кач., II, 1958, 62);
// опа́рено, безос. присудк. сл.
Відколи його опарено.., ходив [Яць] з костуром (Фр., II, 1950, 212).
Словник української мови (СУМ-11)