опас
О́ПАС, у, ч., діал. Побоювання, острах.
Як служила я в Басенкових, то Басенчиха вірила на мене, як на себе, — ключі без усякого опасу давала, бо я зроду не злодійкувата (Крим., Вибр., 1965, 364);
В той зарічний край не можна йти без опасу (Забіла, Малим.., 1958, 22).
Словник української мови (СУМ-11)