опасання
ОПАСА́ННЯ, я, с. У давній українській архітектурі — суцільна крита галерея навколо будівлі.
— А що, як старий причепиться, щоб поставити драбину, та присилує лізти до опасання або за опасання! (Н.-Лев., III, 1956, 33);
На Волині дерев’яні хати, дзвіниці й церкви низенькі, присадкуваті, .. а в Галичині вони вибагливіші за формами, з гайочками, галерейками або опасанням чи піддашшям, а дзвіниці величаві (Літ. Укр., 9.ІІ 1965, 2).
Словник української мови (СУМ-11)