опасання
ОПАСА́ННЯ, я, с. У давній українській архітектурі — суцільна крита галерея навколо будівлі.
— А що, як старий причепиться, щоб поставити драбину, та присилує лізти до опасання або за опасання! (Н.-Лев., III, 1956, 33);
На Волині дерев’яні хати, дзвіниці й церкви низенькі, присадкуваті, .. а в Галичині вони вибагливіші за формами, з гайочками, галерейками або опасанням чи піддашшям, а дзвіниці величаві (Літ. Укр., 9.ІІ 1965, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опасання — опаса́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- опасання — -я, с. У давній українській архітектурі – суцільна крита галерея навколо будівлі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опасання — ОПАСА́ННЯ, я, с. У давній українській архітектурі – суцільна крита галерея навколо будівлі. – А що, як старий причепиться, щоб поставити драбину, та присилує лізти до опасання або за опасання! (І. Словник української мови у 20 томах
- опасання — Опаса́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- опасання — (укр.) Дерев'яна крита галерея навколо будівлі, створена виносом даху на простих або різьблених кронштейнах. У низці храмів О. влаштовували кількома горизонтальними рядами, підкреслюючи ярусність загальної композиції споруди. Архітектура і монументальне мистецтво
- опасання — Опаса́ння, -ня с. 1) Опоясыяаніе. 2) Сплошная крытая галлерея вокругъ церкви. Липов. у. Шух. І. 116. см. басань. Словник української мови Грінченка