опасання

ОПАСА́ННЯ, я, с.

У давній українській архітектурі – суцільна крита галерея навколо будівлі.

– А що, як старий причепиться, щоб поставити драбину, та присилує лізти до опасання або за опасання! (І. Нечуй-Левицький);

На Волині дерев'яні хати, дзвіниці й церкви низенькі, присадкуваті, .. а в Галичині вони вибагливіші за формами, з гайочками, галерейками або опасанням чи піддашшям, а дзвіниці величаві (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опасання — опаса́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. опасання — -я, с. У давній українській архітектурі – суцільна крита галерея навколо будівлі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опасання — Опаса́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. опасання — ОПАСА́ННЯ, я, с. У давній українській архітектурі — суцільна крита галерея навколо будівлі. — А що, як старий причепиться, щоб поставити драбину, та присилує лізти до опасання або за опасання! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. опасання — (укр.) Дерев'яна крита галерея навколо будівлі, створена виносом даху на простих або різьблених кронштейнах. У низці храмів О. влаштовували кількома горизонтальними рядами, підкреслюючи ярусність загальної композиції споруди. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. опасання — Опаса́ння, -ня с. 1) Опоясыяаніе. 2) Сплошная крытая галлерея вокругъ церкви. Липов. у. Шух. І. 116. см. басань. Словник української мови Грінченка