опасання

ОПАСА́ННЯ, я, с.

У давній українській архітектурі – суцільна крита галерея навколо будівлі.

– А що, як старий причепиться, щоб поставити драбину, та присилує лізти до опасання або за опасання! (І. Нечуй-Левицький);

На Волині дерев'яні хати, дзвіниці й церкви низенькі, присадкуваті, .. а в Галичині вони вибагливіші за формами, з гайочками, галерейками або опасанням чи піддашшям, а дзвіниці величаві (з газ.).

Значення в інших словниках

1. опасання — опаса́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. опасання — -я, с. У давній українській архітектурі – суцільна крита галерея навколо будівлі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опасання — Опаса́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. опасання — ОПАСА́ННЯ, я, с. У давній українській архітектурі — суцільна крита галерея навколо будівлі. — А що, як старий причепиться, щоб поставити драбину, та присилує лізти до опасання або за опасання! (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. опасання — (укр.) Дерев'яна крита галерея навколо будівлі, створена виносом даху на простих або різьблених кронштейнах. У низці храмів О. влаштовували кількома горизонтальними рядами, підкреслюючи ярусність загальної композиції споруди.  Архітектура і монументальне мистецтво
6. опасання — Опаса́ння, -ня с. 1) Опоясыяаніе. 2) Сплошная крытая галлерея вокругъ церкви. Липов. у. Шух. І. 116. см. басань.  Словник української мови Грінченка