оперативний
ОПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний.
Оперативне випрямлення кістки; Оперативне лікування.
2. Стос. до військової операції, пов’язаний з військовою операцією.
Раніше за всіх зведення взнає боєць. Це з тієї простої причини, що сам він і є учасником бойових подій оперативного зведення (Перв., Атака.., 1946, 164);
*Образно. Сільрада обернулася на оперативний штаб розгорнутого наступу на віковічні традиції селянської обмеженості (Епік, Тв., 1958, 208).
3. Який безпосередньо здійснює що-небудь, виконує якесь завдання.
Оперативний черговий провів Павла глибокими ходами сполучення (Кучер, Голод, 1961, 81);
Оперативна група; Оперативний відділ;
// Пов’язаний з безпосереднім практичним виконанням яких-небудь завдань.
Проблеми безперервного оперативного планування і безперервного оперативного обліку та контролю виробництва слід вирішувати в єдиному комплексі (Роб. газ., 21.VІІ 1965, 2).
4. Здатний правильно і швидко виконувати ті чи інші практичні завдання; дійовий.
Радянський апарат повинен бути простим, кваліфікованим, дешевим і оперативним, без будь-яких проявів бюрократизму, формалізму і тяганини (Програма КПРС, 1961, 91);
Оперативне керівництво; Оперативний організатор.
Словник української мови (СУМ-11)