1. Словник української мови в 11 томах

оперативний

ОПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний.

Оперативне випрямлення кістки; Оперативне лікування.

2. Стос. до військової операції, пов’язаний з військовою операцією.

Раніше за всіх зведення взнає боєць. Це з тієї простої причини, що сам він і є учасником бойових подій оперативного зведення (Перв., Атака.., 1946, 164);

*Образно. Сільрада обернулася на оперативний штаб розгорнутого наступу на віковічні традиції селянської обмеженості (Епік, Тв., 1958, 208).

3. Який безпосередньо здійснює що-небудь, виконує якесь завдання.

Оперативний черговий провів Павла глибокими ходами сполучення (Кучер, Голод, 1961, 81);

Оперативна група; Оперативний відділ;

// Пов’язаний з безпосереднім практичним виконанням яких-небудь завдань.

Проблеми безперервного оперативного планування і безперервного оперативного обліку та контролю виробництва слід вирішувати в єдиному комплексі (Роб. газ., 21.VІІ 1965, 2).

4. Здатний правильно і швидко виконувати ті чи інші практичні завдання; дійовий.

Радянський апарат повинен бути простим, кваліфікованим, дешевим і оперативним, без будь-яких проявів бюрократизму, формалізму і тяганини (Програма КПРС, 1961, 91);

Оперативне керівництво; Оперативний організатор.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оперативний — операти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. оперативний — МД. хірургічний; (крок) своєчасний; (штаб) дійовий; (загін) летючий. Словник синонімів Караванського
  3. оперативний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний. Оперативне випрямлення кістки. Оперативне лікування. 2》 Стос. до воєнної операції, пов'язаний з воєнною операцією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оперативний — Дієвий, чинний Словник чужослів Павло Штепа
  5. оперативний — ОПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний. Оперативне випрямлення кістки; Оперативне лікування. 2. Стос. до військової операції, пов'язаний з військовою операцією. Словник української мови у 20 томах
  6. оперативний — операти́вний (від лат. operativus – діяльний) 1. Той, що стосується операції, випливає з неї, супроводиться операцією. 2. Пов’язаний з безпосереднім здійсненням тих чи інших завдань, планів, починань. 3. Той, що вміє швидко виконувати завдання; дійовий. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. оперативний — ДІЙОВИ́Й (який приводить до потрібних наслідків, активно впливає на когось, щось), ЕФЕКТИ́ВНИЙ, РЕЗУЛЬТАТИ́ВНИЙ, ПРОДУКТИ́ВНИЙ, ПЛІ́ДНИЙ, ПЛОДОТВО́РНИЙ рідше, РАДИКА́ЛЬНИЙ, ОПЕРАТИ́ВНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  8. оперативний — Операти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. оперативний — рос. оперативный 1. Пов'язаний з негайним здійсненням певних завдань, доручень, планів, починань. 2. Дійовий, енергійний, здатний своєчасно, швидко здійснювати певні завдання, операції, доручення. Eкономічна енциклопедія