оперативний

операти́вний

(від лат. operativus – діяльний)

1. Той, що стосується операції, випливає з неї, супроводиться операцією.

2. Пов’язаний з безпосереднім здійсненням тих чи інших завдань, планів, починань.

3. Той, що вміє швидко виконувати завдання; дійовий.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

оперативний — операти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
оперативний — МД. хірургічний; (крок) своєчасний; (штаб) дійовий; (загін) летючий. Словник синонімів Караванського
оперативний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний. Оперативне випрямлення кістки. Оперативне лікування. 2》 Стос. до воєнної операції, пов'язаний з воєнною операцією. Великий тлумачний словник сучасної мови
оперативний — Дієвий, чинний Словник чужослів Павло Штепа
оперативний — ОПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний. Оперативне випрямлення кістки; Оперативне лікування. 2. Стос. до військової операції, пов'язаний з військовою операцією. Словник української мови у 20 томах
оперативний — ДІЙОВИ́Й (який приводить до потрібних наслідків, активно впливає на когось, щось), ЕФЕКТИ́ВНИЙ, РЕЗУЛЬТАТИ́ВНИЙ, ПРОДУКТИ́ВНИЙ, ПЛІ́ДНИЙ, ПЛОДОТВО́РНИЙ рідше, РАДИКА́ЛЬНИЙ, ОПЕРАТИ́ВНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
оперативний — Операти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
оперативний — ОПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний. Оперативне випрямлення кістки; Оперативне лікування. 2. Стос. до військової операції, пов’язаний з військовою операцією. Словник української мови в 11 томах
оперативний — рос. оперативный 1. Пов'язаний з негайним здійсненням певних завдань, доручень, планів, починань. 2. Дійовий, енергійний, здатний своєчасно, швидко здійснювати певні завдання, операції, доручення. Eкономічна енциклопедія